Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно – мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період, який триває на даний час.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Тобто, у випадку звернення банку або будь – якої іншої фінансової установи до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з військовослужбовця (незалежно від того – являєтесь Ви військовим чи Ви мобілізовані на час дії воєнного стану чи іншим чином зараховані до лав Збройних Сил України) – задоволенню підлягають лише вимоги щодо сплати тіла кредиту за кредитним договором.

Так, адвокатом в Житомирі Антонович Ольгою, у справі про стягнення заборгованості з військового, було подано відзив на позовну заяву, в якій фінансова установа просила стягнути з особи майже 120 000 гривень. Після отримання відзиву на позовну заяву, Позивач зв’язався з адвокатом Антонович Ольгою та запропонував вирішити спір, шляхом сплати лише тіла кредиту, оскільки розумів, що суд в іншій частині вимог відмовить. Шляхом досягнення домовленостей, спір було вирішено добровільно, а судову справу – закрито. Клієнтом адвоката Антонович Ольги було сплачено тіло кредиту, в розмірі 29 000 гривень, інша частина боргу була списана Позивачем.

З судовою справою можна ознайомитись за посиланням.