Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь – якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Всі дії, котрі потрібно вчинити для поділу майна придбаного під час спільного проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, умовно можна поділити на 3 основні етапи:
- Встановити факт проживання однією сім’єю;
- Визнати майно спільною сумісною власністю;
- Поділити спільне сумісне майно.
Чинне сімейне та процесуальне законодавство не забороняє об’єднати всі ці вимоги в одну та звернутись до суду з загальною позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна. Проте, ми спробуємо розібратись, який порядок поділy майна та встановлення факту проживання однією сім’єю.
Почнемо з першого етапу – встановлення факту проживання однією сім’єю. Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Тобто, встановлення даного факту здійснюється за правилами окремого провадження. В той же час особі, яка звертається з такою заявою, потрібно буде довести, що чоловік та дружина проживали як сім’я. На цьому наголошує Верховний Суд. Але при цьому додає, що покази свідків не є єдиним доказом такого проживання. Так, для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту (справа № 129/2115/15-ц).
Тобто, заявникові потрібно надати документи (докази), котрі зможуть підтвердити, що він/вона, дійсно проживали разом, придбавали спільно майно, вели спільний бюджет, тощо.
На другому етапі, потрібно буде визнати майно спільною сумісною власністю. На даному етапі може бути подано одну позовну заяву – про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного сумісного майна.
Для того, щоб визнати майно спільною сумісною власністю, потрібно разом з позовною заявою подати рішення суду про встановлення факту проживання однією сім’єю та документи, котрі підтверджують право власності на майно, котре було придбано протягом строку проживання однією сім’єю.
Так, в рішенні суду про встановлення факту проживання однією сім’єю буде встановлено, що дійсно, чоловік та жінка проживали разом, наприклад, з 1996 року по 2018 рік. Тобто, все майно, котре було придбано ними протягом 1996 – 2018 року вважатиметься спільною сумісною власністю (окрім того майна, яке за Законом вважається особистою власністю кожного з подружжя). Для підтвердження факту придбання майна у період з 1996 по 2018 рік – потрібно подати всі документи, котрі підтвердять, що дане майно дійсно було придбано протягом даного строку.
Після визнання майна спільною сумісною власністю – суд переходить до вирішення питання про поділ такого майна. Так, відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відступити від засади рівності часток, суд може в тому випадку, якщо:
– один з подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї;
– ухилявся від участі в утриманні дитини;
– приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї;
– з жінкою/чоловіком проживають діти, непрацездатні повнолітні діти (але за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).
В будь – якому випадку, якщо наявні істотні умови для того, щоб розподілити майно подружжя не в рівних частках, а з перевагою в сторону чоловіка/дружини – потрібно буде довести, підтвердити та обгрунтувати такі істотні умови.
Будьте уважні! У випадку придбання майна під час спільного проживання та оформлення права власності на дане майно на одного з членів сім’ї чоловіка або дружини (брата, батька, мати, сина), а не на одного з подружжя – таке майно не вважається спільною сумісною власністю і не підлягає поділу.
Отже, процес поділу майна набутого під час проживання чоловіка/жінки однією сім’єю і досить тривалим та потребує глибокого вивчення всіх обставин справи. В кожному конкретному випадку, потрібно вивчати наявні документи та докази, а також обставини, що мають значення для тієї чи іншої справи.
В наступних статтях, ми розкажемо Вам, яке саме майно не підлягає поділу та вважається особистою власністю кожного з подружжя, яким чином поділяється спільний бізнес та об’єкти незавершеного будівництва.
Якщо Вам потрібна кваліфікована допомога адвоката (юриста) в Житомирі – ми готові допомогти. Для запису на первинну консультацію – телефонуйте: (063) 942 – 61 – 48.