Такого рішення дійшов Європейський Суд з прав людини у справі “Ляпін проти Росії”. Суть спору полягає в тому, що після розірвання шлюбу в 2003 році, неповнолітня дитина подружжя залишилась проживати з матір’ю. Починаючи з 2004 року, батько не приймав жодної участі в житті дитини – лише інколи надавав фінансову допомогу.

   Через 8 років після розірвання шлюбу мати дитини вирішила позбавити батька батьківських прав, вказавши на те, що останній не приймає жодної участі в житті дитини, дитина вважає своїм батьком іншу особу. В свою чергу батько дитини подав зустрічний позов з вимогою встановити порядок спілкування з сином.

   Судами всіх інстанцій, батьку було відмовлено у задоволенні позову, оскільки останній так і не зміг довести поважність своєї довготривалої відсутності в житті дитини. Саме тому, суди дійшли висновку про те, що через довготривалу відсутність в житті дитини, родинний зв’язок між ними втрачено дитина не вважає свого біологічного батька батьком, не бажає з ним спілкуватись.

   Намагаючись скасувати рішення національних судів, Ілля Ляпін звернувся до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), з заявою про порушення статті 8 Конвенції та застосуванням до нього занадто радикальної міри, котра порушила його право на повагу сімейного життя.

   Проте, ЄСПЛ не знайшов порушень в рішеннях національних судів, а лише підтвердив той факт, що застосування такої міри як позбавлення батьківських прав можливе, у випадку, якщо батько протягом тривалого часу не проявляє жодного інтересу до дитини. Крім того, Суд зазначив, що батько почав вчиняти дії, спрямовані на відновлення спілкування з дитиною, лише після того, як дізнався про намір матері дитини позбавити його батьківських прав. 8 років до цього – батько навіть не намагався відновити втрачений зв’язок між ним та дитиною.

   Схожа справа перебувала і в роботі наших адвокатів (юристів) в Житомирі. В даній ситуації, батько не бажав спілкуватись з дитиною, не приймав ніякої участі в її житті, в жодній судовій справі, що стосувалась дитини (визначення розміру аліментів, визначення місця проживання) – участі не приймав. Крім того, своїми діями (а точніше бездіяльністю), створював постійні перешкоди для дитини – не надавав дозволи на виїзд дитини за кордон для оздоровлення, не надав дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини, тощо.

   Врахувавши всі ці фактори, суд дійшов висновку про доцільність позбавлення батька батьківських прав. З рішенням суду можна ознайомитись за посиланням.

   Якщо Ви потребуєте кваліфікованої правової допомоги – звертайтесь до нас за номером: (063) 942 – 61 – 48.