В черговий раз, адвокатом в Житомирі Антонович Ольгою спростовано презумпцію спільності майна подружжя, яку так хочуть застосувати суди першої інстанції.
У справі, що розглядалась, судом першої інстанції було допущено ряд помилок, на котрі звернув увагу суд апеляційної інстанції при скасуванні рішення:
– взято до уваги розписку та відкинуто нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу, в якому визначено вартість квартири;
– не взято до уваги продаж власної квартири особи за день до купівлі нової;
– не взято до уваги відсутність доходу та підтвердження наявності спільних коштів на момент придбання квартири.
І, саме цікаве, при укладенні договору купівлі – продажу квартири, сторони вирішили зекономити кошти та обійти сплату податків (як зазначала в засіданні Позивач). Для цього, визначили в договорі вартість квартири в розмірі, набагато меншому за ринкову вартість квартири. Під час розгляду справи – намагались довести, що квартира насправді коштувала набагато більше, але договір – є договір. Сторони вільні у визначенні ціни договору, а тому говорити про те, що така ціна не відповідає дійсності – немає сенсу. Навіть експертиза, котра встановила ринкову вартість квартири на момент її продажу – не допомогла, оскільки вказала лише її ринкову вартість. А ринкова вартість – не означає, що саме за цю вартість домовились її продати та купити сторони договору.
Висновки, які я, як адвокат, зробила для себе:
– не все майно, придбане у шлюбі є спільним;
– найменші деталі мають значення при вирішенні спору про поділ майна подружжя.
Складна та одночасно цікава категорія справ, котра, в переважній більшості, завершується рішеннями Верховного Суду. Можливо так буде і цього разу. Час покаже.



